Польський алфавіт заснований на латиниці, що пов’язано з історичним фактором і культурним впливом західноєвропейської католицької церкви.

Однак, незважаючи на це, польська мова має багато спільного зі спорідненими їй східнослов’янськими мовами – українською, російською та білоруською, хоча і має специфічні звуки, що знайшли своє відображення в написанні унікальних букв польського алфавіту.

            У польській мові поряд з іншими західнослов’янськими мовами використовується латинський алфавіт. Так склалося історично і пов’язано з тим, що після прийняття християнства Польща потрапила в сферу культурного впливу західноєвропейського світу та римської католицької церкви.

Польський алфавіт складається з 32 літер, але на відміну від латинського має додаткові літери, які позначають специфічні звуки, відсутні в латинській мові, проте в той же час в ньому відсутні літери Q, V, X. Зазначені букви в польській мові зустрічаються лише в словах іноземного походження, в першу чергу при написанні власних імен, прізвищ та географічних назв.

З точки зору фонетики та вимови – більшість польських звуків мають подібне звучання зі звуками в українській і російській мовах. Однак в деяких випадках польська вимова окремих букв має свої специфічні особливості, які не мають аналогів в інших мовах слов’янської мовної сім’ї.

Для цього в польській мові є як окремі унікальні літери, так і буквосполучення – диграфи, триграфи і тетраграфи, що складаються з декількох знаків.

Зокрема, в польському алфавіті є унікальні знаки – голосні літери Ąą і Ęę, з носовим звучанням, а також літери з діакритичними знаками Ćć, Ńń, Óó, Śś, Źź, Żż.

Алфавіт Польської мови у вимові

A a      – [а]                 kawa [кава] – кава;

Ą ą      – [он]               (о з носовим резонансом); [mąż – монш] – чоловік;

B b      – [б]                 bardzo [бардзо] – дуже;

C c      – [ц]                 noc [ноц] – ніч;

Ć ć      – [чь]               ćma [чьма] – тьма;

D d      – [д]                 dach [дах] – дах;

E e       – [е]                 era [ера] – ера;

Ę ę       – [ен]               (е з носовим резонансом); ręka [ренька] – рука;

F f       – [ф]                farba [фарба] – фарба;

G g      – [г]                 gazeta [газета] – газета;

H h      – [х]                 honor [хонор] – честь;

I і        – [і]                  idea [ідеа] – ідея;

J j        – [й]                 kraj [край] – країна;

K k      – [к]                 kot [кот] – кіт;

L l       – [ль]               las [ляс] – ліс;

Ł ł       – [л]                 łampa [лампа] – лампа ;

M m    – [м]                masło [масло] – масло;

N n      – [н]                 nos [нос] – ніс;

Ń ń      – [нь]               koń [ конь] – кінь;

O o      – [о]                 okno [вікно] – вікно;

Ó ó      – [у]                 król [круль] – король;

P p       – [п]                 pan [пан] – пан;

R r       – [р]                 ryba [риба] – риба;

S s       – [з]                 sok [сок] – сік;

Ś ś       – [ш]                środa [шьрода] – середовище;

T t       – [т]                 tata [тата] – тато;

U u      – [у]                 urlop [урльоп] – відпустка;

W w    – [в]                 wrona [врона] – ворона;

Y y      – [и]                 dym [дим] – дим;

Z z       – [з]                 zebra [зебра] – зебра;

Ź ź       – [жь]              paź [пажь] – паж;

Ż ż       – [ж]                żona [жона] – дружина.

Голосні букви в Польській мові

У польській мові є 9 літер, що позначають голосні звуки: a, ą, e, ę, i, o, ó, u, y.

Літера Jj належить до напівголосних і вимовляється, як український/російський звук [й], наприклад, в словах daj [дай], mój [мій], wojna [війна].

Особливий інтерес представляють собою унікальні польські літери Ąą і Ęę, що мають своє специфічне унікальне звучання, і передаються голосними носовими звуками [о] і [е], що звучать як неповні [он] і [ен], в яких [н] не вимовляється, а [о] і [е] набувають специфічного носового резонансу.

Вимові літер Ąą і Ęę, а також правилам їх використання буде присвячена наша окрема стаття.

Також слід відзначити і вимову літери Ii, що відрізняється певною специфікою. Якщо після неї знаходиться приголосна літера, або вона знаходиться наприкінці слова, то польська [i] читається, як український/російський звук [і], як, наприклад, в словах idea [ідеа], nogi [ногі].

Якщо ж після [i] знаходиться голосна літера, тоді вона виконує функцію своєрідного м’якого знака. В цьому випадку [i] не вимовляється, але пом’якшує попередній приголосний, наприклад: wiatr [вятр], wiadro [вядро], piosenka [пьосенка].

Приголосні літери Польської мови

Приголосні літери в польській мові вимовляються аналогічно, як в українській та російській. Їх вимова не викликає особливих труднощів.

Особливою специфікою та унікальністю володіє тільки вимова літер Ll і Łł, які не є властивими ані українській, ані російській мовам.

Ll – являє собою звук, який має щось середнє між українськими/російськими звуками [л] і [ль]. Під час його вимови кінчик язика впирається в область, що розташована між верхніми яснами і зубами.

Łł – специфічний звук, який має щось середнє між українськими/російськими звуками [л] і [в], і за вимовою наближається до англійського звуку [w] або білоруського [ў]. Під час його вимови язик не торкається ані ясен, ані зубів, а губи немов згортаються “в трубочку”.

Стійкі буквосполучення в Польській мові

У польській мові зустрічаються суто специфічні стійкі буквосполучення, властиві цій мові та складаються з двох і більше літер.

ch – відповідає українському/російському звуку [х]: chleb, [хліб – хліб], ucho [ухо – ухо];

cz – такий звук в українській та російській мовах аналога, як такого не має, і виступає, як твердий звук [ч], що вимовляється, як [тш]: czas [тшас – час], oczy [отши – очі];

dz – звук вимовляється разом і дзвінко, як в українській або російській мовах [дз]: dzwonek [дзвонек – дзвінок], bardzo [бардзо – дуже];

– вимовляється, як твердий звук [дж], і зустрічається переважно в словах іноземного походження dżem [джем], dżokej [джокей];

– звук вимовляється дуже м’яко, як український/російський [джь]: niedżwiedź [нєджьвєджь – ведмідь], dźwięk [джьвєньк – звук];

rz – вимовляється, як твердий український/російський звук [ж]: rzeka – [жека – річка], morze [може – море], однак після глухих букв k, p, t, ch звучить як звук [ш], що особливо знайшло своє відображення в префіксах [prze- пше- ], [przy- пши -];

sz – відповідає українському/російському звуку [ш]: szafa [шафа – шафа], szybko [шибко – швидко];

szcz – твердий звук, звучить як [шч]: jeszcze [ешче – ще], deszcz [дешч – дощ];

ść – вимовляється м’яко [шьчь]: miłość [ мілошьчь – любов], nowość [новошьчь – новинка].

Отже, незважаючи на близькість польської мови зі спорідненими їй східнослов’янськими мовами, в основі її алфавіту прийнята латиниця. Польський алфавіт має унікальні та своєрідні особливості написання деяких літер, стійкі буквосполученннята володіє специфічною вимовою окремих звуків.

У подальших публікаціях ми більш детально розглянемо специфіку написання, використання й вимови букв польського алфавіту.

 

ВИВЧАЙТЕ ПОЛЬСЬКУ МОВУ РАЗОМ ІЗ НАМИ!