Польський алфавіт заснований на латиниці, що пов’язано з історичним фактором і культурним впливом західноєвропейської католицької церкви.
Однак, незважаючи на це, польська мова має багато спільного зі спорідненими їй східнослов’янськими мовами – українською, російською та білоруською, хоча і має специфічні звуки, що знайшли своє відображення в написанні унікальних букв польського алфавіту.
У польській мові поряд з іншими західнослов’янськими мовами використовується латинський алфавіт. Так склалося історично і пов’язано з тим, що після прийняття християнства Польща потрапила в сферу культурного впливу західноєвропейського світу та римської католицької церкви.
Польський алфавіт складається з 32 літер, але на відміну від латинського має додаткові літери, які позначають специфічні звуки, відсутні в латинській мові, проте в той же час в ньому відсутні літери Q, V, X. Зазначені букви в польській мові зустрічаються лише в словах іноземного походження, в першу чергу при написанні власних імен, прізвищ та географічних назв.
З точки зору фонетики та вимови – більшість польських звуків мають подібне звучання зі звуками в українській і російській мовах. Однак в деяких випадках польська вимова окремих букв має свої специфічні особливості, які не мають аналогів в інших мовах слов’янської мовної сім’ї.
Для цього в польській мові є як окремі унікальні літери, так і буквосполучення – диграфи, триграфи і тетраграфи, що складаються з декількох знаків.
Зокрема, в польському алфавіті є унікальні знаки – голосні літери Ąą і Ęę, з носовим звучанням, а також літери з діакритичними знаками Ćć, Ńń, Óó, Śś, Źź, Żż.
Алфавіт Польської мови у вимові
A a – [а] kawa [кава] – кава;
Ą ą – [он] (о з носовим резонансом); [mąż – монш] – чоловік;
B b – [б] bardzo [бардзо] – дуже;
C c – [ц] noc [ноц] – ніч;
Ć ć – [чь] ćma [чьма] – тьма;
D d – [д] dach [дах] – дах;
E e – [е] era [ера] – ера;
Ę ę – [ен] (е з носовим резонансом); ręka [ренька] – рука;
F f – [ф] farba [фарба] – фарба;
G g – [г] gazeta [газета] – газета;
H h – [х] honor [хонор] – честь;
I і – [і] idea [ідеа] – ідея;
J j – [й] kraj [край] – країна;
K k – [к] kot [кот] – кіт;
L l – [ль] las [ляс] – ліс;
Ł ł – [л] łampa [лампа] – лампа ;
M m – [м] masło [масло] – масло;
N n – [н] nos [нос] – ніс;
Ń ń – [нь] koń [ конь] – кінь;
O o – [о] okno [вікно] – вікно;
Ó ó – [у] król [круль] – король;
P p – [п] pan [пан] – пан;
R r – [р] ryba [риба] – риба;
S s – [з] sok [сок] – сік;
Ś ś – [ш] środa [шьрода] – середовище;
T t – [т] tata [тата] – тато;
U u – [у] urlop [урльоп] – відпустка;
W w – [в] wrona [врона] – ворона;
Y y – [и] dym [дим] – дим;
Z z – [з] zebra [зебра] – зебра;
Ź ź – [жь] paź [пажь] – паж;
Ż ż – [ж] żona [жона] – дружина.
Голосні букви в Польській мові
У польській мові є 9 літер, що позначають голосні звуки: a, ą, e, ę, i, o, ó, u, y.
Літера Jj належить до напівголосних і вимовляється, як український/російський звук [й], наприклад, в словах daj [дай], mój [мій], wojna [війна].
Особливий інтерес представляють собою унікальні польські літери Ąą і Ęę, що мають своє специфічне унікальне звучання, і передаються голосними носовими звуками [о] і [е], що звучать як неповні [он] і [ен], в яких [н] не вимовляється, а [о] і [е] набувають специфічного носового резонансу.
Вимові літер Ąą і Ęę, а також правилам їх використання буде присвячена наша окрема стаття.
Також слід відзначити і вимову літери Ii, що відрізняється певною специфікою. Якщо після неї знаходиться приголосна літера, або вона знаходиться наприкінці слова, то польська [i] читається, як український/російський звук [і], як, наприклад, в словах idea [ідеа], nogi [ногі].
Якщо ж після [i] знаходиться голосна літера, тоді вона виконує функцію своєрідного м’якого знака. В цьому випадку [i] не вимовляється, але пом’якшує попередній приголосний, наприклад: wiatr [вятр], wiadro [вядро], piosenka [пьосенка].
Приголосні літери Польської мови
Приголосні літери в польській мові вимовляються аналогічно, як в українській та російській. Їх вимова не викликає особливих труднощів.
Особливою специфікою та унікальністю володіє тільки вимова літер Ll і Łł, які не є властивими ані українській, ані російській мовам.
- Ll – являє собою звук, який має щось середнє між українськими/російськими звуками [л] і [ль]. Під час його вимови кінчик язика впирається в область, що розташована між верхніми яснами і зубами.
- Łł – специфічний звук, який має щось середнє між українськими/російськими звуками [л] і [в], і за вимовою наближається до англійського звуку [w] або білоруського [ў]. Під час його вимови язик не торкається ані ясен, ані зубів, а губи немов згортаються “в трубочку”.
Стійкі буквосполучення в Польській мові
У Польській мові зустрічаються суто специфічні стійкі буквосполучення, властиві цій мові та складаються з двох і більше літер.
- ch – відповідає українському/російському звуку [х]: chleb, [хліб – хліб], ucho [ухо – ухо];
- cz – такий звук в українській та російській мовах аналога, як такого не має, і виступає, як твердий звук [ч], що вимовляється, як [тш]: czas [тшас – час], oczy [отши – очі];
- dz – звук вимовляється разом і дзвінко, як в українській або російській мовах [дз]: dzwonek [дзвонек – дзвінок], bardzo [бардзо – дуже];
- dż – вимовляється, як твердий звук [дж], і зустрічається переважно в словах іноземного походження dżem [джем], dżokej [джокей];
- dź – звук вимовляється дуже м’яко, як український/російський [джь]: niedżwiedź [нєджьвєджь – ведмідь], dźwięk [джьвєньк – звук];
- rz – вимовляється, як твердий український/російський звук [ж]: rzeka – [жека – річка], morze [може – море], однак після глухих букв k, p, t, ch звучить як звук [ш], що особливо знайшло своє відображення в префіксах [prze- пше- ], [przy- пши -];
- sz – відповідає українському/російському звуку [ш]: szafa [шафа – шафа], szybko [шибко – швидко];
- szcz – твердий звук, звучить як [шч]: jeszcze [ешче – ще], deszcz [дешч – дощ];
- ść – вимовляється м’яко [шьчь]: miłość [ мілошьчь – любов], nowość [новошьчь – новинка].
Отже, незважаючи на близькість польської мови зі спорідненими їй східнослов’янськими мовами, в основі її алфавіту прийнята латиниця. Польський алфавіт має унікальні та своєрідні особливості написання деяких літер, стійкі буквосполученннята володіє специфічною вимовою окремих звуків.
У подальших публікаціях ми більш детально розглянемо специфіку написання, використання й вимови букв польського алфавіту.
