Польська мова належить до слов’янської мовної групи та має багато спільного із близькими їй російською та українською мовами, що істотно полегшує її вивчення.

Однак польська мова має і свої унікальні специфічні особливості, що відрізняють її від споріднених мов. І ці особливості знайшли свій прояв в граматиці польської мови.

При вивченні будь-якої іноземної мови важливим є не тільки вивчення самих слів, тобто знання лексичної основи, але й необхідне правильне вживання слів у потрібній формі , що дозволяє пов’язувати їх і будувати речення. А це вже безпосередньо стосується граматики, що являє собою своєрідний звід певних правил.

У польській мові, також, як і в інших слов’янських мовах, є схожа граматична структура. Граматика польської мови має очевидну подібність із спорідненими їй російською та українською мовами, проте природно володіє і своєю унікальною специфікою.

Відмінності можуть виявлятися між певними граматичними категоріями окремих частин мови, які ми і станемо докладно розбирати далі в наших наступних публікаціях. А зараз ми розглянемо загальну структуру польської мови.

Структура польської мови

До структури польської мови входять такі частини мови:

  1. Іменник (rzeczownik);
  2. Прикметник (przymiotnik);
  3. Числівник (liczebnik);
  4. Займенник (zaimek);
  5. Дієслово (czasownik);
  6. Прислівник (przysłówek);
  7. Прийменники (przyimki);
  8. Союзи (spójniki);
  9. Частки (partykuły);
  10. Вигуки (wykrzykniki).

 

Всі частини мови в польській мові поділяються на дві групи:

  • Відмінювані (odmienne)
  • Невідмінювані (nieodmienne).

 

Відмінювані частини мови  в польській мові

Відповідно, до відмінюваних частин мови польської мови належать:

  1. Іменник (rzeczownik);
  2. Прикметник (przymiotnik);
  3. Числівник (liczebnik);
  4. Займенник (zaimek);
  5. Дієслово (czasownik).

 

Невідмінювані частини мови в польські мові

До невідмінюваних частин мови польської мови відносять:

  1. Прислівник (przysłówek);
  2. Прийменники (przyimki);
  3. Союзи (spójniki);
  4. Частки (partykuły);
  5. Вигуки (wykrzykniki).

 

Рід та число в польській мові 

Також, як і в інших мовах, у польській мові іменник, прикметник і дієслово мають три граматичних роди:

  • Чоловічий рід – (rodzaj męski): dom, brat, ojciec, dzień, las;
  • Жіночий рід – (rodzaj żeński): mama, siostra, rzeka, pani;
  • Середній рід – (rodzaj nijaki): okno, pole, imię, muzeum

Однак особливо варто звернути увагу на одну унікальну особливість польської мови. Тільки в польській мові, на відміну від інших, зустрічаються дві категорії чоловічого роду:

  • особисто-чоловіча (męskoosobowа) – стосується лише чоловіків;
  • неособисто-чоловіча (niemęskoosobowа), яку ще називають жіночо-речовою (żeńsko-rzeczowa) – все, крім чоловіків (жінки, діти, предмети тощо).

До особисто-чоловічої категорії (człowiek, brat, król) відносяться власне тільки чоловіки, а до неособисто-чоловічої (ptak, pies, dom, stół) – слова, що позначають неживі предмети і явища чоловічого роду, а також слова, що позначають, жінок, дітей тварин і тощо.

Зазначені категорії роду в польській мові знаходять свою реалізацію лише у множині іменників, прикметників, дієслів і займенників. Ця особливість категорії роду не має подібних аналогів в інших слов’янських мовах.

Також іменники, прикметники та дієслова в польській мові змінюються за числами:

  • однина (liczba pojedyncza)student, siostra, okno;
  • множина (liczba mnoga)studenci, siostry, okna.

 

Часи польської мови 

У польській мові також, як і у багатьої інших мовах, зустрічаються три види часів:

  • Теперішній час – czas teraźniejszy;
  • Минулий час – czas przeszły;
  • Майбутній час – czas przyszły.

Однак для польських дієслів, на відміну від інших слов’янських мов, існує три форми майбутнього часу:

  • Простий майбутній час у польській мові виступає в ролі дієслова доконаного виду: przeczytam – я прочитаю;
  • Складений майбутній час I типу являє собою конструкцію дієслово być + інфінітив: będę kochać – я буду любити;
  • Складений майбутній час II типу являє собою конструкцію дієслово być + дієслово, що стоїть у формі невизначеного часу, подібного в українській мові до минулого часу: będę pisał – я буду писати.

Зазначена специфіка дозволяє визначити стать мовця, як в однині, так і в множині:

będę pisał -я (чоловік) буду писати;

będę pisała -я (жінка) буду писати.

Відмінки польської мови 

У польській мові, також як і у всіх інших , іменники відмінюються за відмінками. Всього в польській мові налічується сім відмінків.

  1. Називний (хто? що?) / Mianownik (kto? co?)student, siostra, okno;
  2. Родовий (кого? чого?) / Dopełniacz (kogo? czego?)studenta, siostry, okna;
  3. Давальний (кому? чому?) / Celownik (komu? czemu?)studentowi, siostrze, oknu;
  4. Знахідний (кого? що?) / Biernik (kogo? co?)studenta, siostrę, okno;
  5. Орудний (ким? чим?) / Narzędnik (kim? czym?)studentem, siostrą, oknem;
  6. Місцевий (на кому? на чому?) / Miejscownik (o kim? o czym?)o studencie, o siostrze, o oknie;
  7. Кличний / Wołaczstudencie, siostro, okno.

Наприклад, на відміну від російської, в польській мові є кличний відмінок. У російській мові аналогами можуть виступати наступні застарілі форми звернення: отче, Боже. Кличний відмінок примітний тим, що має форми тільки для іменників чоловічого та жіночого родів в однині.

Більш докладно матеріал, присвячений польській мові, ми будемо розглядати в наших подальших публікаціях.

ВИВЧАЙТЕ ПОЛЬСЬКУ МОВУ РАЗОМ З НАМИ!